Самоосвіта
Хто дорожить життям думок,
той знає дуже добре, що
справжня освіта – це тільки
самоосвіта.
Д. Писарєв
Здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за своїми результатами та впливом на людину ніж сама освіта у навчальному закладі. „Вчити самого себе” – девіз кожної особистості.
Самоосвіта – це усвідомлена потреба в постійному вдосконаленні своєї професійної діяльності з акцентом на її соціалізацію, на створення умов для розвитку особистості і соціально значущих якостей особистості вчителя та особистості кожного учня.
Шлях від епізодичної самоосвітньої діяльності вчителя до планової усвідомленої самоосвіти пролягає через осмислення й створення особистої „Я – концепції”.
Організація самоосвіти вчителя залежить від рівня підготовки, визначення проблеми удосконалення його майстерності, вибору форм і способів узагальнення досвіду може проходити через наступні етапи:
І. Діагностичний: діагностика утруднень педагога; розробка концептуальних основ; участь у навчальних і установчих семінарах.
ІІ. Організаційний: створення матеріальних умов, підготовка науково – методичних матеріалів, мотивація.
ІІІ. Практичний: послідовне вирішення всіх завдань; моніторинг; корекція.
IV. Узагальнювальний: дослідження ефективності; аналіз результатів; розробка прогнозу.
Критерії оцінювання результатів самоосвіти:
1. Педагогічний (освітні програми і технології, рівень навченості учнів)
2. Психологічний (рівень фізіологічного комфорту, розвиненість професійно – особистісних якостей)
3. Соціально – психологічний (характер взаємин між учасниками навчально – виховного процесу, розширення комунікативного простору)
4. Соціальний (рейтинг педагога)
5. Науково – методичний (підвищення кваліфікації, авторські програми, впровадження передових технологій)
Коментарi